Арнольд Володимир Ігоревич
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Арнольд Володимир Ігоревич (12.06.1937) — математик. Народився в Одесі. Син відомого математика-педагога, першого в країні доктора педагогічних наук, члена-кореспондента АПН РРФСР (1947) Ігоря Володимировича Арнольда (19.03.1900-20.10.1948), відомого своїми навчальними посібниками "Теорія чисел", "Теоретична арифметика" і "Показники ступеня і логарифми в курсі елементарної алгебри".
В.І. Арнольд закінчив Московський університет. У 26 років доктор фізико-математичних наук, а через рік професор. Працює в Московському державному університеті. Основні праці ученого відносяться до диференціальних рівнянь, функціонального аналізу і теорії функцій дійсного змінного. Ще будучи студентом 3-го курсу Московського Університету в 1957 р., продовжуючи дослідження свого вчителя академіка Колмогорова А.М., вирішив знамениту тринадцяту проблему Гільберта. Гільберт припускав, що не всяка функція трьох змінних може бути зведена до суперпозиції функції двох змінних. В. І. Арнольд довів, що всі безперервні функції трьох змінних зводяться до суперпозиції безперервних функцій двох змінних. Спільно з А. М. Колмогоровим опублікував ряд важливих робіт з проблеми стійкості динамічних систем, за які вони в 1965 р. удостоєні Ленінській премії. Автор ряду монографій і навчальних посібників.
В. І. Арнольд є заступником головного редактора журналу "Функціональний аналіз і його додатки".
