Азовське козацьке військо
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Азовське козацьке військо - військове формування, утворене російським урядом 1828 року з частини українських козаків Задунайської Січі, що повернулися з турецьких володінь на чолі з отаманом Йосипом Гладким.
Перед російсько-турецькою війною 1828-1829 років 1500 козаків було поселено на узбережжі Азовського моря і з них сформовано Окреме козацьке військо. З початком російсько-турецької війни Окреме козацьке військо було приєднане до російської армії, у складі якої воно брало участь у бойових діях як Дунайський козацький полк.
1831 року українських козаків царським указом поселено між річками Бердою, Обиточною і Азовським морем у Катеринославській губернії (між сучасними Бердянськом і Маріуполем). Їм було виділено 74 тисячі десятин землі. Відтоді за цим військовим формуванням закріпилася назва Азовське козацьке військо.
Азовські козаки жили станицями, займалися землеробством і рибальством. За виконання військової служби козаків звільняли від повинностей і податків. Наказним отаманом Азовського козацького війська до 1853 року був Йосип Гладкий. Внутрішнє самоуправління здійснювалося наказним отаманом і військовим правлінням, центр якого знаходився в станиці Петровській, а згодом - у Маріуполі. У військових і цивільних справах козаки підпорядковувалися генерал-губернаторові Новоросії.
Як військовому формуванню Азовському козацькому війську було довірено пильнувати східне узбережжя Азовського та Чорного морів, для чого 1837 року з нього сформували Азовську козацьку флотилію.
З 1850-х років азовців почали примусово переселяти на Кубань. Невдоволені цими діями царського уряду козаки підняли повстання, яке російські війська жорстоко придушили. На підставі указу від 11 (23) жовтня 1864 року Азовське козацьке військо було ліквідовано, а козаків переведено в селянський стан.
Клейноди, зброю, флотилію передано Кубанському козацькому війську.
