Іван Сірко
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Дмитрович Сірко (* - † 1680), кошовий отаман Війська Запорізького Низового, визначний військовий діяч Запоріжжя, родом з слободи Мерефи, Харківського полку.
Брав участь у війнах Б. Хмельницького з Польщею, але найбільше й успішно воював проти татар і турків.
У 1660-1670-х pp. кілька разів був кошовим отаманом.
Як політик, часто міняв орієнтацію.
Виступав проти Івана Виговського, Юрія Хмельницького (якого колись підтримував проти Виговського) й Павла Тетері, яким закидав їх пропольську політику; у цей період ще не був противником Москви.
Після Андрусівського договору 1667 зайняв виразно антимосковську (й разом з тим антипольську) позицію.
Не зважаючи на свою ворожість до турецько-татарського світу, довгший час підтримував гетьмана П.Дорошенка, з яким потім розійшовся.
Мав великі зв'язки і впливи на Лівобережній і Слобідській Україні, на якій посідав маєток; якийсь час був полковником (титулярним) ніженським (від Дорошенка) і харківським.
1672 претендував на гетьманську булаву, що посварило його з новим гетьманом Іваном Самойловичем і московським урядом, який заслав його до Тобольську (мабуть, головно за підтримку Дорошенка й зв'язки з Степаном Разіном).
По поверненні з московскької неволі (1673) до кінця життя лишився противником Москви і Самойловича, обстоюючи насамперед автономні інтереси Запоріжжя й в ім'я їх встановлюючи зв'язки то з Польщею, то навіть з Туреччиною і Кримом.
Відомий лист Запорізьких казаків до султана Туреччини Мехмета IV1676 р. підписан Іваном Сірком, що показано у вiдомої картинi Iллi Рєпiна.
За боротьбу проти турків і татар — герой народних переказів і дум.
Похований біля Чортомлицької Січі (тепер село Капулівка, Нікопольського району Дніпропетровської обл.).
