Яковлев Володимир Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володи́мир Андрі́йович Я́ковлєв (26 травня 1949, Гродно — ) - політичний діяч і журналіст. Редактор газети "Нова Росія"

Зміст

1 Біографічні відомомсті
2 Молодiсть
3 Політична діяльність
4 Політична Еммиграцiя

[ред.] Біографічні відомомсті

Народився 26 травня 1949 року в м. Гродно в Білоруській РСР. У 1968—1969 роках він тимчасово працював електрослюсарем-ремонтником. Після того, як відслужив з 1969 до 1980 року у Військово-повітряних силах, поступив в Гродненський державний університет, в цілях отримання вищого освіта. У 1986 році він закінчив історичний факультет і став істориком-суспільствознавцем за фахом.

[ред.] Молодiсть

Народився 26 травня 1949 року в м. Гродно в Білоруській РСР. У 1968-1969 роках він тимчасово працював електрослюсарем-ремонтником. Після того, як відслужив з 1969 до 1980 року у Військово-повітряних силах, поступив в Гродненський державний університет, в цілях отримання вищого освіта. У 1986 році він закінчив історичний факультет і став істориком-суспільствознавцем за фахом.

[ред.] Політична діяльність

Яковлєв В.А – головний редактор і видавець вільних незалежних власних газет на радянському і пострадянському просторі під різними назвами:

1. „neformal“
2. „front“
3. „демократический фронт“
4. „демократ“
5. „разбуженная республика“
6. „ветер балтики“
7. „ветер свободы“
8. „народный дипломат“
9. „новая россия“
10. „за демократичесий запад“
11. „демократическая гвардия“
12. „nёman“
13. „svobada – 2“
14. „russian star“
15. „the belarussian times“
16. „dissident“
17. „immigrant“
18. „духовная жизнь зарубежного православия“

Газети видавалися, в основному в Каунасі і Вільнюсі, Смоленську, Гродно і Петербурзі, і розповсюджувалися в західній частині колишнього Радянського Союзу, під час проведень демократичних з'їздів, конгресів, мітингів, демонстрацій і пікетів. Загальний тираж виданих і поширених газет – більше 160.000 екземплярів; Для зручнішого, оперативного і безпечного видання, розповсюдження газет, координації дій, і редакційної роботи, в одному з міст незалежних і вільних балтійських республік, було створено закрите незалежне видавництво західного регіону „WESTINFORM“ для розповсюдження газет на Білорусі, в Росії і на Україні; Під тиском розділів адміністрацій міст і областей Білорусії, Росії і України, де розповсюджувалися газети Яковльова В.А і інших його колег по вільній і незалежній пресі в Серпні 1987 року вся робота по виданню і розповсюдженню газет була зупинена. Членам редакції і розповсюджувачам, міністерствами закордонних і внутрішніх справ а також міністерствами по друку і інформації було відмовлено в реєстрації, акредитації і видачі віз.

1986 – 1987г. – Одночасно у відділеннях редакції газет і видавництва (Гродно, Мінськ, Смоленськ),спецслужбами, міліцією, митниками і прикордонниками проводилися обшуки пов'язані з вилученням друкарських видань, документів паспортів і порушенням кримінальних справ за розповсюдження незареєстрованих і заборонених друкарських видань і газет, в яких публікувалися заклики до Білоруського народу і народу Росії проти білоруський-російського союзу, політичні памфлети на білоруського президента А.Г. Лукашенко, лідера ЛДПР – В.В Жіріновського, лідера КПРФ – Геннадія Зюганова і на інших відомих політиків. Після таких операцій і прямих репресій, деякі члени редакції, видавництва і розповсюджувачі газет вимушені були усунутися, тобто відійти від політичної діяльності, відійти від роботи в редакції і видавництві, що означало виїхати в політичну еміграцію до Польщі, Чехії або Фінляндію.

28.02.1989г. по наполяганню і вимозі радянських і комуністичних органів влади м. Гродно і області, В.А. Яковлєв був позбавлений білоруського (радянського) громадянства і оголошений у всесоюзний розшук.

З березня 1989 він виїхав в першу політичну імміграцію в Литовську Республіку, де продовжував нелегально видавати і друкувати свої газети, які поширював в Білорусі, Росії і на Україні.

4. листопада 1990 він вступив в Мінську в членство об'єднаної демократичної партії Білорусії ОДПБ що знаходиться під керівництвом Олександра Добровольського і Анатолія Лебедько; 15. грудня 1990 він став членом незалежної профспілки демократичних журналістів керованого Сергієм Івановичем Грігорьянцом;

У січні 1991 він був активний захисник Литовського Парламенту (Верховної Ради, Сейму Литовської Республіки) під гаслом „За нашу і вашу свободу!“ під свідоцтвом всією Литвою, радянських, литовських і зарубіжних журналістів.

24. травня 1991 він першим в Білорусії заявив про висунення своєї кандидатури на пост президента республіки під гаслом „За відродження і процвітання народу Білорусі!“. Свідками цієї дії були жителі Гродно і Мінська також політичні партії і газети Білорусії. Джерело:

газета „Разбуженная Республіка“ (24.05.1991)

В 1992 році в будівлі Российской Академії наук (РАН), В. А. Яковлев виступив на міжнародній конференції „Россия - NATO“, з пропозицією підтримати його ініціативу про ухвалення Росії в NATO з метою закріплення початих і таких, що проводяться в Росії політичних, економічних і демократичних реформ, що, на його думку, гарантувало б суспільно "політичну стабільність в Росії і в колишніх республіках СРСР".

7 березня 1994 він зробив самовыдвижение своєї кандидатури на пост президента Росії під гаслом „за нову, розумну, сильну і процвітаючу Росію!“. Джерело:

Смоленская обласна газета „Смоленский Робочий“
газета „Новая Росія“

1993 – 1995 він був незалежним кандидатом в депутати Державної Думи Росії по 168му Смоленському виборчому округу.

1993 – 1997 рр. членами редакції газети „Новая Росія“ і білоруської російськомовної газети „FRONT“, які входили в Незалежне демократичне видавництво „WESTINFORM“, були зраджені гласності російської і білоруської громадськості махінації і коррупцийниє афери в партійній системі ЛДПР, КПРФ і „Наш будинок - Росія“. На думку редакції, своєю за мету ці політичні партії ставили відновлення СРСР, де на першому етапі повинні були бути створення білоруський-російського союзу і подальше розширення цього, як альтернатива розширення NATO на схід а також і підтримку фінансовими коштами силових і кримінальних структур, таких, що діють під дахом могутньої і розгалуженої мережі торгових і приватизованих підприємств;

З липня 1994 – 1997 рр. почалася його активна боротьба за свободу і незалежність Росії і Білорусії і проти режиму президента Лукашенка,за незалежний економічний розвиток двох народів білоруського і російського народу і також проти політичних і військових сил в Білорусії і Росії, які за його словами зрадили ідеалам і принципам свободи, демократії і реформ; які прямо або побічно підтримували і підтримують будь-яку авантюру в Центральній Азії, на Кавказі, на Балканах, диктаторські режими на Ближньому Сході, в Туркменії, в Північної Кореї і в Центральній Америці;

[ред.] Політична Еммиграцiя

Вересень 1997 по серпень 2002г. – В наслідку відмови Чехії в політичному притулку і несправедлівостей, яким він був схильний (зокрема тортурам правоохоронними органами), він покинув Чехию і з 2002 року шукає притулок в ФРГ.