Чорносотенці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чорносотенці, збірна популярна назва для низки рос. монархічних і ультранаціоналістичних орг-цій, що виникли по революції 1905 в Росії; гол. з них — Союз Русского Народа (гол. — лікар А. Дубровін у Петербурзі; активний діяч — бесарабський поміщик і службовець Мін-ва Внутр. Справ, згодом чл. II — IV Держ. Дум В. Пуришкевич). Організаторами Союзу були реакційні шовіністичні елементи з поміщиків, бюрократії, крайньо правої інтелігенції та духовенства; масове членство складалося з міськ. і сіль. населення. Чл. користувалися підтримкою уряду і співпрацювали з таємною поліцією, популярно — «охранкою».
Програмово Ч. відстоювали самодержавство, всерос. нац. концепцію (невизнання українців і білорусів як окремих народів) і неподільність Рос. Імперії, поборювали дем. і соц. реформи, конституціоналізм, впливи нерос. груп, зокрема євреїв у суспільному житті (антисемітизм); влаштовували масові виступи, т. зв. «патріотичні» маніфестації, протести проти ліберально-поступових рухів, включно до вбивства опозиційних діячів. .
На Україні орг-ції Ч. були досить сильні, і спиралися на зросійщені укр. кола, гал. на несвідомі елементи міста і села, а також (особливо на Волині) на пророс. духовенство. Найсильніші осередки Ч. були в Одесі (гол. відділу Coюза Русского Народу граф. А. Коковніцин, 1907 — 22 000 чл., перев. з міського плебсу, орган «За царя и родину»), у Києві (керівний діяч М. Мищенко), Харкові (гол. Котов-Коношенков), Єлисаветграді (газ. «Глас народа» І. Фоменка), у Почаївській Лаврі (діяльністю Ч. на Волині керував архимандрит Віталій Максименко, їх ідеї пропаґували газ. «Волынская Земля», «Почаевский листок»). Ч. мали свої бойові «дружини», які влаштовували 1906 — 07 євр. погроми (у Києві, Одесі, Ялті й ін. м.).
До Ч. була ідейно близька дещо поміркована орг-ція Русское собрание з відділами в Харкові, Києві, Одесі; видавала в Харкові «Мировой труд» (ред. проф. А. Вязіґін, гол. фракції партії правих у III Держ. Думі). У 1906 постав Одесский Союз Русских Людей на чолі з М. Родзевичем, який мав 10 відділів на півд. Україні.
У жовтні 1906 на з'їзді в Києві чорносотенні орг-ції створили спільний фронт п. н. «Объединенный Русский Народ». 1907 — 08 подібна орг-ція діяла в Одесі: «Российский (Белый) Двухглавый Орел» під проводом В. Бєліковича. Ч. та ін. праві орг-ції використали антиполь. настрої селян Правобережжя у виборчій кампанії до III Держ. Думи (1907) і провели до неї виключно своїх депутатів з Київ. і Волинської губ. На поч. 1908 від Союза Русского Народа відкололася група на чолі з Пуришкевичем, що оформилася в Союз Михаїла Архангела з відділами в Києві, Одесі (міськ. гол. Б. Пелікан, орган «Южный Вогатырь»), Херсоні (організатор І. Фоменко) тощо. В Одесі виникла 1910 ще одна орг-ція Ч. — Южный Монархический Союз (гол. Зайченко). У 1913 в Одесі гол. Союза Михайла Архангела в наслідок пофальшованих виборів опанував міську управу; тоді ж Ч. домоглися закриття в місті «Просвіти».
Для чергової антиєвр. кампанії Ч. використали у 1913 процес М. Бейліса, обвинуваченого в ритуальному вбивстві христ. хлопця; але звільнення його судом присяжних у Києві завдало Ч. моральної поразки. Орг-ції Ч. були ще активні під час війни, але після лютневої революції 1917 розпалися, а деякі були формально ліквідовані.
Література: Руководство черносотенца-монархиста. Кременчук 1906; Черновский А. Союз Русского Народа. М. — Л. 1929; Залежский В. Монархисты. X., 2 вид.
В. Маркусь, Б. Струмінський
 |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
