Францисканці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Францисканці, або мінорити (менші брати — від лат. minor "малий") — члени римо-католицького ордену жебраків, заснованого 1209 року в Італії Франциском Асізьким, автором "Гімну до Сонця".
Є чоловіче відділення, жіноче (клариски), а також у нього входять капуцини і терціани.
В Польщі францисканці називаються також бернардинами від церкви Святого Бернардина у Кракові.
[ред.] Історія створення
Заснований у 1207-09 в Італії Франциском Ассізьким (1181/82-1226; звідси і назва) як братство міноритів. У 1212 створено жіночу гілку чину — орден кларисок. У 1223 статут ордену затвердив Папа Гонорій III. Завданням ордену була боротьба з єретиками і проповідницька діяльність серед народу ідеалів аскетизму І любові до ближнього. На чолі ордену стояв генерал. З 1226 Францисканці отримали право викладати в університетах. У 1525 як відгалуження ордену виник чин капуцинів. Нині орден разом зі своїми відгалуженнями налічує бл. 40 тис. чол.
[ред.] Францисканці в Україні
На українських землях Францисканці з'явилися у другій чв. 14 ст. У своїй діяльності серед некатолицького населення Францисканці відзначалися віротерпимістю. Францисканці мали підтримку польського короля Казимира III Великого і Владислава Опольського. З 1409 після конфлікту Владислава II Ягайла з львівськими францисканцями орден був позбавлений державної підтримки. В українських землях францисканцям належало 20 монастирів із невеликими землеволодіннями. Окремі місії францисканців існували до поч. 18 ст. у Судаку і Балаклаві. У 16 ст. від францисканців відокремилися капуцини, які створили власний орден із більш аскетичним статутом. До початку 19 ст. францисканці були повністю витіснені російською адміністрацією з Правобережної України. Осередки францисканців на західноукраїнських землях діяли до 1946.
